Спірін. "Життя з манікально-депресивним (біполярним) розладом" (передрук)

Життя з манікально-депресивним розладом тред

1/ фази не передбачувані. За 40 років можна викупити коли вони настають, але системи в цьому нема. Можна тільки відчувати, от от зараз буде. Починається це, зазвичай, з гіперідей. Робити все, що тільки можна

2/ Тут тобі свобода творчості. Хочеш подкаст, писати шось, знімати, малювати. Ти герой всесвіту, можеш все. В'їбать на Говерлу? Легко. Взять інтерв'ю в Зеленського? Тю, це як два пальці. Все шо завгодно тобі підкоряється, а твій список контактів росте. 3

3/ Написав тому, і тому, і тій. Всім написав. Сна 4 години і то багато. Мозок вібрує, вигадує жарти, малює шось, постійно в дії. Не рахуєш дні, ти найкраща людина в світі. Аж до поки не настає друга фаза. І от тоді всі твої плани йдуть по пизді

4/ ти не можеш говорити, не відповідаєш на дзвінки, на повідомлення. Люди питають: так а де ж прдкасти, шоу та інтерв'ю? А ти просто лежиш і пускаєш слина. Голова розколюється, від світла болячи, раз на три дні можеш почистити зуби. Це все, нащо ти здатний 

5/ це може тривати 2 -3 тижні. Немає жодних емоцій. Ти байдужий до всього. Командири, шикування, завдання, армія, все байдуже, наче ти лялька, якою керують. Тобі байдуже жінки, обстріли, плани, плювати на все. Як з закритими очима , наче зомбі . І тут ти відчуваєш це

6/ шалений виток гормонів, які б'ють в голову. І от ти знову найкращий в світі, красунчик, герой всесвіту, людина павук. Хапаєшся за все, береш всі свої задумки, годинами говориш, жартуєш, іноді, навіть, смішно, готуєш пиріг з вишнями, пишеш вірші, розповід

7/ виконуєш задачі всього підрозділу. Всі тебе люблять і ти наче на сцені, а на твою голову світить прожектор. Засинаєш з посмішкою і сигаретою в зубах, бо герой цього дня — ти. Аж поки не почнеш відчувати гіркоту в роті — присмак самотності і голос: ти втомився

8/ і тоді настає фаза втоми. Прокидаєшся і не можеш дійти до чайника, не можеш їсти, годинами на автоматі кажеш: «слухаюсь» і виконуєш шось, не розуміючи того. Бісишся, злишся на людей. Кашляєш, єдине шо тобі треба, закритись вдома і бути наодинці . Аж поки

9/ Не приходить ідея розповіді, і тоді ти вдягаєш білу сорочку, окуляри і виходиш назовні. Привіт світ, я твій герой на сьогодні, люби мене і зустрічай! І так з 7 років. Навчився з цим жити. Ну от, тепер ви знаєте)

© Спірін, молодша медична сестра

@don_spiridon

5 серп. 2024

@asya_klmc

Манікально-депресивний розлад? Читаю, дуже схоже на біполярний. Моїй знайомій поставили через рік обстежень, щоб от точно він був. Бо от ці фази...

@damian_tsvetan

1. Діагностика біполярного розладу може займати роки. Пишу з власного досвіду. Під час маніакальної фази відчував себе Зевсом: багато гарних справ, але більшість призводили до глобальных проблем.

Джерело: "Х"

Спірін. "Життя з манікально-депресивним (біполярним) розладом" (передрук)

Богдан Кавуліч. Секта "Зелене братство"

На мою думку серіал "Слуга народу" був використаний, як маніпулятивна технологія, причому з порушенням етичних, моральних норм, а можливо і юридичних.

Я займаюся юридичною психологією, моя колишня наукова керівниця, доктор наук, за завданням однієї правоохоронної структури вивчала "Біле братство", увійшовши у цю секту.

Через деякий час змушена була відмовитися від завдання, бо зрозуміла, що втрачає контроль над собою і над дійсністю, яка навколо неї відбувається.

Вона доросла, сформована особистість, захищена знаннями, досвідом і силовою структурою.

Вона не змогла з'ясувати, як здійснюється вплив і дати йому пояснення, лише констатувала, що він дуже небезпечний.

Якщо пам'ятаєте, то в результаті діяльність "Білого братства" була заборонена, а головні персонажі (засновники) отримали тюремні терміни.

Чоловік (прізвище Кривоногов) виявися офіцером фсб.

Це була "проба пера" на локальній групі. Наскільки мені відомо, дехто з учасників цієї секти досі є пацієнтами психіатричних лікарень, настільки небезпечним був цей вплив.

Я вивчав і захищав тему "Маніпулювання свідомістю, прийоми і засоби".

Уже після виборів 19 року, перебуваючи в легкому шоку від масового психозу великої кількості адекватних (раніше) людей я, за порадою своєї дочки заставив себе переглянути серіал "Слуга народу".

Я був ще більше шокований, коли після перегляду піймав себе на тому (на коротку мить), що я симпатизую голобородьку і, наче, довіряю персонажу, який його зіграв.

Це при моєму політичному, життєвому досвіді, повному несприйнятті (гидливості) до кварталу, певному набору знань психології.

Але воно на коротку мить на мене подіяло.

І я уявив собі масштаб трагедії, коли мільйони людей не захищених так як я, подивилися серіал і зазнали масового психічного враження, ліків від якого у мене немає.

Люди, які піддалися цьому впливу і досі не усвідомили своєї помилки, насправді, не здатні критично мислити.

Наголошую ті, кого, навіть, вторгнення не "розблокувало".

У нас, тих, хто не піддався масованому "зомбуванню" непочатий край роботи.

На моє переконання, нам не можна відмежовуватися від людей, які під впливом маніпуляцій зробили фатальну помилку, бо вони зроблять її вдруге, а ми не знаємо їхньої точної кількості, можливо їх знову багато.

Я неодноразово спостерігав, з якою маніакальною впертістю вони захищають свій вибір.

У них немає аргументів, але вони на своєрідному "якорі" і самі без допомоги з нього не знімуться.

Ми маємо змусити себе повернутися до них обличчям, змінити обвинувачувальний тон, на приятельський і крок за кроком, очевидними, простими аргументами привести до тями. 

Хоча допускаю, що є "безнадійні", лише сподіваюся, що їх не мільйони.

© Богдан Кавуліч.

Публікація в "Х":

@ydzyubin

3 трав. 2024

Коментар до статті: Вражаючий аналіз психолога...

Впертість - вона така!

Пропоную для колеги просте рішення для розв'язання поставленої задачі від керівництва. Вислуховує, але сходу починає настоювати на своєму і займає позицію: "не перепреш". На мою думку його рішення більш ускладнене, для нас займатиме більше часу і заразом відсутня раціональна перспектива в майбутньому, бо знову-таки колись доведеться переробляти. Пару раз спробував пояснити, але це не дало результату. Заспокоївся. Запропонував йому взяти на себе організацію поставленої задачі згідно його концепції та основне виконання. Я ж "самоусунувся" до ролі помічника. На якомусь етапі виконання знову бачу певну "тупість" і вже пригальмування процесу, але буквально не дратуюсь: висловлюсь жартом: "Можливо, я чогось не знаю!" - зависаючи в його розгубленості додатковою паузою. Відповідь почув доволі оригінальну: "Та ніхто не знає!.. Вік живи і вік учись!" Врешті, як мною і передбачався один зі сценаріїв розвитку подій: втрата часу зробила своє! - Насамкінець колега пристав до моєї пропозиції і завдання виконали менш ніж за годину.