Спірін. "Життя з манікально-депресивним (біполярним) розладом" (передрук)

Життя з манікально-депресивним розладом тред

1/ фази не передбачувані. За 40 років можна викупити коли вони настають, але системи в цьому нема. Можна тільки відчувати, от от зараз буде. Починається це, зазвичай, з гіперідей. Робити все, що тільки можна

2/ Тут тобі свобода творчості. Хочеш подкаст, писати шось, знімати, малювати. Ти герой всесвіту, можеш все. В'їбать на Говерлу? Легко. Взять інтерв'ю в Зеленського? Тю, це як два пальці. Все шо завгодно тобі підкоряється, а твій список контактів росте. 3

3/ Написав тому, і тому, і тій. Всім написав. Сна 4 години і то багато. Мозок вібрує, вигадує жарти, малює шось, постійно в дії. Не рахуєш дні, ти найкраща людина в світі. Аж до поки не настає друга фаза. І от тоді всі твої плани йдуть по пизді

4/ ти не можеш говорити, не відповідаєш на дзвінки, на повідомлення. Люди питають: так а де ж прдкасти, шоу та інтерв'ю? А ти просто лежиш і пускаєш слина. Голова розколюється, від світла болячи, раз на три дні можеш почистити зуби. Це все, нащо ти здатний 

5/ це може тривати 2 -3 тижні. Немає жодних емоцій. Ти байдужий до всього. Командири, шикування, завдання, армія, все байдуже, наче ти лялька, якою керують. Тобі байдуже жінки, обстріли, плани, плювати на все. Як з закритими очима , наче зомбі . І тут ти відчуваєш це

6/ шалений виток гормонів, які б'ють в голову. І от ти знову найкращий в світі, красунчик, герой всесвіту, людина павук. Хапаєшся за все, береш всі свої задумки, годинами говориш, жартуєш, іноді, навіть, смішно, готуєш пиріг з вишнями, пишеш вірші, розповід

7/ виконуєш задачі всього підрозділу. Всі тебе люблять і ти наче на сцені, а на твою голову світить прожектор. Засинаєш з посмішкою і сигаретою в зубах, бо герой цього дня — ти. Аж поки не почнеш відчувати гіркоту в роті — присмак самотності і голос: ти втомився

8/ і тоді настає фаза втоми. Прокидаєшся і не можеш дійти до чайника, не можеш їсти, годинами на автоматі кажеш: «слухаюсь» і виконуєш шось, не розуміючи того. Бісишся, злишся на людей. Кашляєш, єдине шо тобі треба, закритись вдома і бути наодинці . Аж поки

9/ Не приходить ідея розповіді, і тоді ти вдягаєш білу сорочку, окуляри і виходиш назовні. Привіт світ, я твій герой на сьогодні, люби мене і зустрічай! І так з 7 років. Навчився з цим жити. Ну от, тепер ви знаєте)

© Спірін, молодша медична сестра

@don_spiridon

5 серп. 2024

@asya_klmc

Манікально-депресивний розлад? Читаю, дуже схоже на біполярний. Моїй знайомій поставили через рік обстежень, щоб от точно він був. Бо от ці фази...

@damian_tsvetan

1. Діагностика біполярного розладу може займати роки. Пишу з власного досвіду. Під час маніакальної фази відчував себе Зевсом: багато гарних справ, але більшість призводили до глобальных проблем.

Джерело: "Х"

Спірін. "Життя з манікально-депресивним (біполярним) розладом" (передрук)

Bulldog’s Kahu. "Я довгі роки соромилася говорити про своїх батьків..."

я довгі роки соромилася говорити про своїх батьків, але варто розказати вам про людей, які мене в свій час довели до самогубства (не вдалося як бачте) і кинули на самоті в психіатричній лікарні. робіть чайок, буде цікаво.

я не знаю нащо моїм батькам потрібна була друга дитина, у них і перша потерпала, але все ж вони мене склепали. мама уже зі мною під серцем підбухувала, не дивно шо при родах геть не скопитилась, а я місяць пролежала в реанімації для новонароджених. на щастя тоді у мене була нянька, яка звісно любила теж випити, але вона мені врятувала життя, виходила мене кволою після реанімації. часто мене крихіткою забирала до себе додому. у неї було двоє синів алкашів, тому 98% моїх перших спогадів включають сцени пʼянства, сварок та бійок. 1995й рік, гроші на випивон закінчилися, тому мої батьки зібрали манатки і поїхали за кордон на заробітки. відтоді я чула обіцянки мене забрати, але як виявилось мене наєбали. баба, з якою я жила мене ненавиділа. але її от я можу трохи зрозуміти. нахуя бабі 60 років дошкільня? жодні з родичів з обох сторін не хотіли мене брати на поруки, але в останньої не було вибору, тай про ціну з моїми батьками домовились. жила я дуже скромно, бо фактично все вислане бабця ховала у себе в пизді. а потім віддала всі накрадені гроші моїй хрещеній, як у банк. вгадайте хто за ці гроші будував другий вже будинок за містом? сказали у баби маразм, які гроші... ну хєр з тим, най подавляться. коли мені було 8 батьки приїхали з закордону і пробули тут майже рік. якщо до того я чекала, коли вони мене заберуть до себе, то після я чекала, щоб вони сібалися, бо життя перетворилося на пекло.

бідна моя сестра, вона старша і їй було куди важче. памʼятаю, як мамка з будуна била її, бо сестра сховала пляшку, хотіла вберегти цю ідіотку від запою. і як сестра залита сльозами віддавала назад ту пляшку. нарешті вони звалили і я потерпала лише від школи та йобнутої баби.

все пізнається в порівнянні. виявляється мої батьки все таки забирали до себе дітей, але лиш тоді, коли їх можна було віддати в рабство і забирати собі гроші, з коментарями: ми ж усе для вас, ми віддамо коли треба. так сталося з моєю сестрою, так мало бути зі мною.

коли мені виповнилося 17, ніхто звісно не підтримав ідею допомогти мені отримати освіту. мене по напрацьованій схемі влаштували на роботу, але щось пішло не так і хуйова дочка мамці євро в зуби не несла. я пахала як раб, у мене був лише один вихідний на тиждень, доба. коли я могла вийти з будинку сімʼї, на яку працювала. жінка була дуже хорошою, вона добре платила і не зайобувала. але її майже ніколи не було вдома, бо саме вона заробляла мільйони для свого чоловіка та трьох дітей. чоловік же її був максимально абʼюзивною тварюкою

те, як він морально наді мною знущався важко описати. в такі моменти хотілося би підтримки, але він мене випереджав, дзвонив до моїх батьків і казав, яка я хуйова прислуга, бо замарала тряпку за 3 євро і ще щось там. звісно за цим слідував дзвінок від батяні под шафе, який крив мене матом і в деталях описував, як я буду на вулиці жити та чим промишляти. я почала угасати. тиск з обох боків дав свої результати, я звернулася до психолога, потім до психіатра. мене почали пічкати антидепресантами, бо нікому діла нема до нещасної прислуги. я тоді вирішила, що колись стану лікарем, хорошим лікарем. але тиск з обох боків не припинявся, тому в один день я опинилася в реанімації. мені було 19. мене врятувала некомпетентність в питаннях суїциду. другу спробу я не пам’ятаю. може пам’ятає мій колишній, з яким я жила на той час.

через мерзенне оточення я не помітила, що той уєбан ще гірший уєбан від них всіх разом взятих. ну і звісно мене закрили у спеціалізованому закладі, аби я собі точно не вкоротила віку. там я почала вчити англійську, виявляється в психіатрії лежить дуже багато талановитих та розумних людей. я взяла з лікарняної бібліотеки книжку англійською, якесь бульварне американське чтиво, Буковський, але суть була не в тому, а в написі від руки на розвороті: живи, люби, ділися. після того, як мене виписали, я знайшла іншу роботу, з уєбаном не ладилось, а батьки відвідали мене один раз в лікарні і більше не дзвонили. вони більше не робили на мене ставки. через місяців 5 мені мій тодішній наречений сказав, шо шо нам треба розійтися на якийсь час. я була розбита, ніща та нещасна. але на той час я не думала, шо це маніпуляція, тому подзвонила батькам, сказала що мені нікуди йти і взагалі я хочу додому, я хочу освіту. ну треба віддати должне, мене не послали і навіть дали ящики для того, щоб я зібрала речі. коли я принесла ті коробки, то хлопець охуїв і влаштував істерику «я же сказав на якийсь час»

потім він забув вийти зі свого фб і я прочитала переписку з його другом. «Думаєш вона піде від мене? Каже їде в Україну. - та куди вона дінеться? Шо їй там робити? Тут поли миє і там буде так само мити.» це мене добило, але я вирішила, шо не буду мити підлоги людям і зроблю все для цього, навіть ще раз помию підлоги. і уявіть, мої батьки навіть підтримали ідею, типу їдь і вчися. але тут маленька нестиковка, я себе бачила лікарем, а мене батьки бачили санітаркою, максимум медсестрою. я тоді знову повірила, шо гірше всіх і два роки вчилася в училищі. мої викладачі, дай їм крепкого здоров’я, мене фактично випхали в університет, сказали мені занадто легко тут і я маю бути лікарем. врешті я кинула на другому курсі училище і пішла в академію. голодні роки були позаду. бо поки я була в училищі, мої були в перманентному запої: мама без роботи, батя допився до інсульту. тамтешнім лікарям вдалося його відчухати, аби він ніхуя не зробив висновків. батьки дещо змінили до мене ставлення, коли я вирвалася з того села і вступила на бюджет, адже тоді я стала предметом виїбону. але сильно мені не допомагали, бухло дороге знаєш. доводилося носити обноски, економити на всьому на світі, добре вчитися та паралельно працювати. яка ж я стала ахуєнна дочка, коли три кафедри академії мене запросили викладати ще на 6му курсі.

бо я гризла англійську днями і ночами, а виш був набитий по вінця іноземними студентами. вгадайте чия це заслуга according to my parents? єдина людина, яка мене підтримувала була моя сестра, а неї самої життя не було цукром.

ця життєва хуєта мене погнула, але не зламала. раджу всім хто випиває слідкувати за частотою та кількістю, а якщо хочте бухати, то не заводіть дітей. не калічте діток. не всі зможуть вибратися з того, з чого вибралася я. дякую за увагу

Джерело: "Х"

йопаний пес війни ||Bulldog’s Kahu

@jane_c_doe

31 трав.

Перші дні широкомасштабної війни росії проти України від Віктора Саклакова (перепублікація)

Текст узято з Twitter. 

Публікація: Бандеро-Мобіль @j_tuk_tuk_tuk

Від Віктора Саклакова, який служить в ЗСУ. Таємні накази перед початком війни.

Читаю відкриті джерела інформації і дивуюся “випадковим”збігам, які сталися в перший тиждень вторгнення мордору в Україну. Наведу приклади подій, які відбувалися одночасно в різних куточках України:

✓ На кордоні з Білоруссю на момент вторгнення не було наших військ, лише прикордонники. 

✓ Більшу частину військ Нацгвардії вивели з аеродрому Гостомель, залишивши лише 150 строковиків на охорону. 

✓ Аеропорт Жуляни залишився без охорони взагалі. Ні поліції, ні національної гвардії. Генерал Кривонос, який на той час не мав посади, і волонтери, які облили злітно-посадкові смуги Жулян мастилами, взяли аеропорт під охорону. 

✓ За тиждень до вторгнення генерал Залужний отримує наказ перекинути всі війська з Харківського напрямку до зони ООС, і просто “не встигає” це зробити, тим самим рятуючи Харків від окупації. 

✓ Наприкінці 2021 р. будуть розчищені всі проходи з окупованого Криму на територію України, а орки за добу виявляться аж під Миколаєвом. 

✓ Майже всі Джавеліни, NLAW та Стінгери, передані Великою Британією та США на момент вторгнення, знаходяться на складах на Яворівському полігоні. 

✓ Тетяна Чорновол та Сергій Пашинський рятують Стугни та Нептуни, не маючи жодних повноважень, а чиновники, які зобов’язані це робити, зникли. 

✓ Окружний адмінсуд Києва, що належить судді Вовку, приймає від адвокатів Януковича позов про незаконне відсторонення його з посади президента, незважаючи на закінчення терміну (!) 

✓ Сама перша колона орків складається не з ударних частин, а з СОБР (специальный отряд быстрого реагирования) з битами та щитами. СОБР йде не воювати, а розганяти мітинги, і дуже здивувався, коли їх почали спалювати. 

✓ Раптове зникнення брехливого Єрмака на тиждень, і парад форми орків, і боєкомплект з їжею на 3 дні, і списки осіб, які будуть знищені орками, і багато багато багато іншого. Цей список можна продовжувати ще довго. 

✓ Відчуття, що орки виконали свою частину домовленості – типу “ми просто тихо зайдемо, нікого поки не чіпаючи”. А “шановні партнери” здають оркам без бою Київ, Харків, Херсон, Запоріжжя, Миколаїв (як в свій час Крим). Дуже схоже на договірняк. 

✓ І я повністю вірю, що малий герой Зе ні до чого, його просто грали в темряві. В Україні Єрмак і його команда давно керують і економікою, і міжнародними відносинами, і поліцією з Нацгвардією, і навіть ЗСУ намагається очолити. Окрім Єрмака, всі коридори влади повні шанувальників кацапів. Все, що я перелічив вище, не може бути пояснено простим запамороченням та ухиленням від виконання службових обов’язків людьми на високих посадах. 

Один Баканов не зміг зрадити Україну. А Баканову навіть не пред’явили звинувачення. А заарештовані лучники на кшталт Богуслаєва підтверджують мою гіпотезу – Україну готували до здачі оркам. Готували на найвищому рівні. 

І я не виключаю, що були відповідні словесні і можливо навіть письмові накази правоохоронним органам не чинити опір (!)

Що стало на шляху? Виручило те, що ЗСУ, командування ЗСУ, офіцери та бійці, нацгвардія, поліція та прості громадяни почали просто виконувати свої обов’язки згідно Конституції–знищувати окупантів. І всі домовленості впали. Орків почали мінусувати сотнями і тисячами.

От вам наступні факти, що не потребують розслідувань: 

✔️ У 19-20 році Зеленський оголосив оптимізацію та скорочення ЗСУ. 

✔️ В НУЛЬ розформована одна частина.

І згадки про це ви не знайдете ніде. Інфу про її розформування знайдено у судовому рішенні, бо там з ОП накосячили. 

Як ви думаєте, що то за військова частина А0229? —ТАНКОВИЙ батальйон ДШВ в Овруцькому р-ні, який є прикордонним районом, що межує з Республікою Білорусь (!!!)

ВЧ А0229 - це був зачаток бригади, що мала бути розгорнута на прикриття Києва із сторони Білорусі.

Сформована вона була указом Порошенко. Розформована указом Зеленського! І жодної заміни цій бригаді Зеленський не зробив.

✔️ Напрямок з Білорусі таким чином був оголений. І під цим рішенням стоїть підпис Зеленского ОСОБИСТО! 

За ”дивним” збігом обставин саме з напрямку, який мала прикривати ця частина, стався основний удар рф. ПОЯСНЕННЯ ТРЕБА?

✔️А тепер вишенька на торті – пам’ятаєте повідомлення про багатокілометрову клону з військової техніки рф у напрямі Київа? 

Так от, пропускна здатність доріг була дуже важлива при плануванні удару на Київ.

У рамках великого будівництва під егідою та патронатом президента України–пана Зеленського траса на Чорнобиль була реконструйована ТА РОЗШИРЕНА!!! Розширена дорога по якій їздить 1-2 авто на день.

За “дивним” збігом обставин (в черговий раз) ця дорога стала однією з головних для наступу рф і саме її розширення дуже посприяло прискореному просуненню частин агресора!!!

Загалом маємо лише по київському сектору оборони.

(Публікація за 18 вересня 2023 р., Бандеро-Мобіль @j_tuk_tuk_tuk).

Знаєте, пане, що мене більш дивує? Що Ви написали це зараз, хоча це ще було відомо до війни. Я коли їздив до війни тими дорогами, не міг зрозуміти - на хуя такі? Думав, що то для оборони - для танків чи літаків. Після 24-го і всіх подій весь пазл склався, як раз те, що Ви написали... (@zkraivki).

Це треба ретельно документувати! Щоб клоун не зміг викрутитись на суді! Державою керують ДОСІ !!! зрадники, злодії та кремлівська агентура! (@STORM1623)