@rusi про наш контрнаступ на Запоріжжі. Який був план, як проходив і чому провалився. Тред із основними пунктами цього дослідження + трохи власних спостережень👇
1/ Україна готувала наступ одразу на 5 напрямках:
1. Форсування Дніпра на Херсонщині
2. Удар на Василівку на Запоріжжі із заходом у бік Енергодару та ЗАЕС
3. Удар з Оріхіва на Токмак та Мелітополь
4. Удар з Великої Новосілки в напрямку Бердянська
5. Контратака на Бахмут
2/ Нескладно здогадатися, який напрямок був основним, а які допоміжними. Звісно, це наступ на Токмак та Мелітополь, тому ще це був найкоротший шлях до Азовського моря, щоб розірвати російський сухопутний коридор до Криму.
3/ Але після підриву Каховської ГЕС напрямок із форсуванням Дніпра відпав. Про нього забули, але, як виявилось, ненадовго. Операцію зі створення плацдарму в Кринках у звіті не аналізували, бо це окрема історія. На жаль, трагічна.
4/ Для наступу на Токмак-Мелітополь Україна підготувала 12 бригад. Вони мали прорвати ділянку фронту шириною 30 кілометрів, протягом 7 днів оточити Токмак і швидко рушити далі в бік Мелітополя. За планом, швидкий темп просування не дозволив би росіянам перекинути резерви.
5/ Для цієї атаки Україна підготувала 9 та 10 армійські корпуси, а також угруповання «Марун», яке складалося з бригад ДШВ. Саме в складі «Маруну» я разом зі своїми бійцями виїхали на Запоріжжя, але трохи пізніше.
6/ 9 армійський корпус пішов у бій першим. Але почав зазнавати втрат, а прорвати оборону швидко не вдалося. 10 армійський корпус почав використовуватися для поповнення втрат в техніці та людях, тому повноцінно у бій так і не вступив. Першочерговий задум провалився.
7/ Тоді Україна скоригувала свої плани і зменшила цілі до взяття Токмака. У цей момент командування вирішувало, чи застосувати «Марун» чи сконцентруватися на інших напрямках. Зрештою, «Марун» таки заїхав на Токмацький напрямок. 1 серпня моя бригада вже почала наступ.
8/ У серпні в цілому все виходило. Мої бійці виконували задачі: віджимали посадки та брали полонених. Наприклад, ось кілька шевронів полонених росіян. В одного навіть був іменний ніж із підписом «от мера города Пятигорск». А ще тисячі рублів готівкою. Нащо – неясно.
9/ Тоді ж у серпні нарешті домучили та звільнили Роботино. І моя бригада навіть трошки заходила в Новопрокопівку – наступне село по дорозі на Токмак. Але закріпитися там не вийшло. Це, мабуть, найбільш крайні точки, куди зміг дійти удар на Токмак-Мелітополь.
10/ У вересні ж наступ зупинився. Ми майже дійшли до «зубів дракона», але далі просунутися не могли. Росіяни збудували лінію оборони на висотах, і з цих висот мінометами та танками розбирали малі штурмові групи, якими ми тоді працювали. Почалися провальні штурми із втратами.
11/ Аналітики пишуть, що Україна почала усвідомлювати, що наступ провалюється. Тому почала перекидати резерви туди, де виходило. Наприклад, під Бахмут. Зі свого досвіду можу сказати, що нам це стало ясно десь у вересні. Але безуспішні штурми продовжувалися аж до листопада.
12/ Остання спроба дати імпульс наступу на Запоріжжі – це висадка в Кринках у жовтні. Таким чином нібито хотіли вдарити у фланг і відволікти сили. Але у нас під Оріховом у той момент сил вже майже не було. Тому ця операція нічого і не дала.
13/ Отже, чому контрнаступ провалився?
По-перше, нестача техніки та снарядів. Коли росія в 2022 році почала мобілізацію економіки та людей, Захід не вжив жодних заходів для розбудови своєї оборонної промисловості. У результаті вони не могли покрити потреби України.
14/ З приводу техніки, то Захід запізнювався із поставками. До початку наступу в Україну прибула лише частина обіцяної техніки. Більшість бригад або не отримали, що мали, або майже не мали часу на тренування на цій техніці. У результаті бригади були недостатньо готові до атаки.
15/ По-друге, Україна вирішила застосувати в наступі нові бригади, тоді як більш досвідчені займалися обороною та утриманням лінії фронту. Крім цього, Україна створила багато напрямків і розпорошила ресурси замість того, щоб сконцентрувати їх всі в місці основного удару.
16/ Найбільш серйозною помилкою у плануванні аналітики називають те, що Україна могла досягти успіху, якби використала темп і концентрацію ресурсів. Натомість головну ставку зробили на те, що російські війська посипляться, як на Харківщині в 2022 році і станеться обвал фронту.
17/ Але цього не сталося. Перші атаки відбили, темп впав, і росіяни оперативно перекинули резерви. Аналітики пишуть, що на напрямку основного удару росіяни мали приблизно 105 тисяч солдатів.
18/ Ще однією причиною провалу став витік інформації. Росіяни знали, де і коли розпочнеться наступ. Витік інформації був (пам’ятаєте ті документи в Discord). До того ж, росіяни знали, що лише кілька бригад були повноцінно готові до наступу, і відстежували їхні пересування.
19/ Далі там аналітики ще називали багато менших тактичних помилок, які стосувалися підготовки, злагодження військ, використання дронів, РЕБ та артилерії, але це вже буде більш цікаво безпосередньо для військових. Лінк лишаю.
З rusi.org
20/ Що ж відбувається зараз? Зараз стратегія України – це нанесення максимальних втрат росіянам, а не звільнення територій. Росіяни продовжують воювати завдяки великим резервам капіталу, який витрачається на виробництво техніки і зарплати контрактникам.
21/ Тому удари по нафтовій галузі рф підривають її спроможності. А Захід має сильніше стежити за санкціями. Це дозволить, можливо, у якомусь майбутньому, виснажити росіян настільки, щоб бути готовими до нового наступу. Але, як на мене, зараз про це навіть не варто і думати.
Джерело "Х":
Oleksii Yarmolenko
@newsopini
@rusi
22 лип. 2024
