"Чого ти такий сивий?"

В.З.

Питаю в колеги:

- Чого ти такий сивий? Ти ж ще молодий!
- Так, мені ще й "полтініка" немає, а все ж примітив, яка голова біла! - десь із прикрістю та сумом подивився на себе моїми очима.
- А чого ж так?..
- Колись я служив військовим водолазником і був ще доволі молодим. Моєю професійною спеціалізацією в ті часи було вміння підривати ворожі об'єкти як військові, так і інфрастуктури, наприклад: мости. Ось одного разу мені доручили замінувати кілька опор цивільного об'єкту, які виведено було з експлуатації. Я мав прикріпити до однієї з них детонатор, що й зробив, але... чоловік, який сидів у командному центрі не дочекався, коли я вийду з води, і натис кнопку. Звуковою хвилею від вибуху я пережив сильний фізичний удар. Мене винесло на берег. Можеш тільки-но уявити: у ті хвилини від пережитого мене тіпало і я був не свій. Коли я зайшов у командний центр, я з ходу влупив у писок тому мерзотникові. Всі, хто там були, навіть і не поворухнулися щось сказати у відповідь. Вони всі були в ауті, коли побачили мене... Тоді ж я подивися в дзеркало... і не впізнав себе: я був білий!