Переказує колега історію.
Якось він працював на базарі, а там був торговець, який у 90-ті торгував у Польщі на базарах тим, що лишень можна було привезти з України. Ось і розповідав він різні смішні історії:
- Якось підходить до мене жіночка, а у мене на розкладці різноманітний товар, серед яких плунжерний шприц для змазки. (Наприклад, його заправляють солідолом або літолом для карданних шарнірів авто, хрестовин та й інших поверхностей для тертя). Вона й питає мене:
- Co to jest?
Я ж розумію, що подібним можуть цікавитися лише чоловіки, і жартом відповідаю:
- Пердола до дупи!..
А для нас продовжує оповідь:
- Постояла вона, подумала і пішла геть. Через деякий час приходить і його купує. Для чого? Навіщо? Й гадки не маю! Це все одно, як інша історія, яка змусила мене так само зніяковіти. У тій же Польщі, на базарі, зовні солідний чоловік (одразу видно, що при грошах) із молодою пасією, підходить до мене і починає виконувати всі її забаганки: купує різний одяг, який би вона лишень захотіла. В результаті, як розраховуватися, дістає пачку доларів, а з неї виймає сотку та дає мені. Я ж кажу:
- У мене немає здачі!
- To z tym u pana jest problem?..
(У такі миті - без зайвих слів).
Колега, який переповів мені ці дві історії, одразу пригадує в контексті анекдот на подібну тему: "Один чоловік оголює торс, показує його і каже:
- Дивіться, який у мене прес!
Інший чоловік дістає пачку доларів і відповідає:
- Оце прес, а ото - це щось із твоїм животом!"
Немає коментарів:
Дописати коментар