- Ну що? - Хоч би що! (діалог з колегами)

Спілкувався з колегою, який щоразу питав у мене: "Ну що?" Я шукав різні варіанти відповіді, які його не задовільняли. Якогось дня, програючи сценарій із його запитанням, я спробував його випередити: "Ну що?.." На що він усміхнувся і відповів: "Хоч би що! Хоч би як! Хоч би де!"
Іншого разу в іншому колективі якось невимушено питаю колегу: "Ну що?" А він мені раптом відповідає: "Хоч би що!" Я подивований знайомою мені відповідю і розповідаю про діалог з іншим колегою з Дніпра. На що він мені, як криворіжець, каже: "О-о... Так у нас всі кажуть!", а інший з того ж регіону додає, що "У нас можуть на питання: "Хоч би що!" відповісти: "Так що, бігти?"

Розлучення з дружиною (діалог із колегою)

- А чому ти розлучився з дружиною?
- Я не переніс зради!.. Вона любить авторитетних, при погонах, пузатих...
- "...воєнних, красівих, здоровєнних..."?
- Саме так!..
- Ти не розумієш, я нею був захоплений - це більше, ніж просто любити! Я жив нею! І не дай Боже в своєму житті ти переживеш те, що пережив я... Того вечора залишив їй все! Вийшов із дому, сів у машину і поїхав... Більше знати не хочу ту жінку.

"Ісус - мільйонер"

Розповідає колега:
- Спілкуюсь зі своїм середнім (сином), який проявляє інтерес до філософсько-полемічних діалогів. Якось кажу йому: а ти знаєш, що Ісус був багатою людиною? По наших мірках - мільйонером?..
- Чому? - каже син.
- Якщо брати по Біблії: йому в день народження принесли дари "три царі". А як ти думаєш, які подарунки можуть бути в царів?.. Йому протягом життя приносили ладан і пахучі оливи. Чи дешево це коштувало?..
Я вирішив не сперечатися зі співрозмовником, адже до сказаного він не додав про особисте ставлення Ісуса до земних багатств.

Чому б не радіти життю?

- Я помітив: ти завжди усміхаєшся! І я не знаю, коли ти жартуєш, а коли говориш серйозні речі?!. - Запитав свого колегу.

- Ти знаєш, свого часу, в шкільні роки, вчителька запитала в нас: що таке щастя?.. - Почав він. - Діти не мали на те питання прямої відповіді. Тоді наша вчителька домовилась з головним лікарем онкодиспансеру провести екскурсію по медзакладу. Додам, що це було в радянські часи і запретів водити дітей у подібні заклади, як таких, не існувало. Нині вже так нікого не зводиш. Єдине, що попросив головлікар: не брати дітей емоційно вразливих. Пішла більшість... Перше, що здивувало: всі пацієнти були худі та мали різний колір шкіри - жовтий, зелений, синій. Дівчата підійшли до жінки, яка розповіла їм, що в неї слабість в районі грудей. Вона не могла сказати дітям про свою хворобу буквально: рак молочної залози. Дівчата розплакались, повиходили з лікарні... Наступного дня всі написали оповідання про щастя. Вчителька усім поставила відмінно!
Я помітив, як тієї миті, коли він говорив про жінку на рак грудей, у нього - дорослого чоловіка - змінилось обличчя, а на очі могли навернутися сльози.
- Саме тому я радію життю!.. Чому б не радіти?.. - шукаючи риторичне завершення сказаному, підсумував він.

Анекдотична ситуація (з народу)

Дитина, яка проявляє широкий пізнавальний інтерес, питає в мами:
- Мам, а це правда, коли смокчеш пальці, в животику заводяться глисти?..
- Так! - погоджується мама.
Дитина задумливо:
- А що треба смоктати, щоб у животику завелась дитинка?
Тато, який сидів на стільчику, мало з нього не впав...

Діти й алкоголь

Якось колега розповів, що мав керівну посаду, на якій треба було пити: просто сама посада зобов'язувала вживати алкоголь. Десь тоді ж його дружина очікувала дитину і мали пройти консультацію для батьків у психолога, який готує родини до народження первістка. Під час такої зустрічі психолог навела приклад, як у майбутньому діти будуть обирати собі чоловіка чи жінку, беручи за основу модель родинних стосунків і вподобань своїх батьків, зокрема любов до музики, кольористики, тих чи інших запахів. Наприклад, якщо народиться дівчинка, і з малечку чутиме від батька запах алкоголю, вона шукатиме собі чоловіка з властивим подихом, якщо чутиме той запах хлопчик від власної матері, він за тим же принципом шукатиме собі жінку.
Почувши ті поради, колега в недовгому часі звільнився з займаної посади.
Разом із тим я поділився досвідом, який знаю від близької мені родини, і частково заперечив його тезу, навівши приклад, як донька виявляла протест алкоголізму свого вітчима, який з'явився в її житті, як непитуща особистість, а згодом деградував у невиліковного алкоголіка. З приводу чого ми дійшли згоди, що виняток може скласти лише сильна особистість, яку однаково важко ідентифікувати батькам ще від малечку.

"Mam napić się!"

Вранці зустрічає акуратно вдягнений поляк групу українців і просить шість злотих. Називає причину.
- U mnie ukradli portfel.
- To zadzwoń do policji! - Кажу я.
- Mój przyjaciel ukradł ten portfel.
- Taki twój przyjaciel!..
- Mam potrzebu...
- I co 6 złotych tobie zdecydują?
- Mam napić się!.. - І від зденервованого стримання, що прочитувалось на його обличчі, видихнув перегар.
Я в шоці від такої зустрічі та розмови.
Тут до мене гукає колега і каже:
- Чого ти заводиш з ним розмову? Запам'ятай, ти тут (у Польщі) ніхто! Дасть він тобі по носі, приїде поліція, і винним будеш ти, бо він - поляк.
Інший колега каже:
- Видно, так радиш з власного досвіду?
- ... Кажу, бо знаю!
За мить доходять до роботи й інші колеги, до яких так само, як і до нас, підходив той же поляк, і аналогічно просив шість злотих. Ніхто йому так нічого і не дав. У підсумку, один з колег промовив: "Я дивуюсь їхній простоті та безпосередньості!"

Вітер перемін

Колега по роботі завжди "втиху" влаштовує собі сієсту: знаходить зручне місце, аби прилягти спати. Якось встає зі свого затишного куточка, виринає з тієї напівтемряви і питає мене: Ти хто за гороскопом? І не очікуючи відповіді продовжує: От я - щур! На що я кажу: який вміє зіщулитись-защуритись у куточок і знає, коли треба тікати з корабля.
- Я це називаю "вітер перемін" - продовжує він. - От не повіриш, буває просинаюсь і відчуваю цей вітер. Тієї миті я знаю, що однині не буде так, як було вчора!
- А можна навести конкретний приклад?
- Якось просинаюсь зранку і кажу дружині, що грядуть зміни. Жінка не вірить. Я йду на роботу і кажу колегам: будуть зміни. Наступного дня всіх увідомляють, що буде реорганізація і скорочення. Я потрапив під одне з них. Іншого разу, коли я знову відчув той вітер, мене просто взяли за шкірки і повернули на робоче місце, а шеф почав кожного разу брати мене з собою, як талісман.