Чоловіку випала нагода піти на балет. Ніколи б до такого не наважився, але сталося так, що, працюючи на реставраційних роботах у Мінському театрі, у вдячність за зроблену справу, члени його бригади отримали безкоштовні запрошення для кожної родини на "культовий балетний колектив", який заїхав до них на гастролі. У честь такої події зібрався із дружиною в належному наряді, як і всі, хто йде на такі культурні заходи. Головною подією був не так балет, як "себе показати і на людей подивитися". Дехто з колег відмовився і не пішов. На початку (адже театр починається з гардеробу) мого оповідача зачарували красиві образи шанувальників таких місць і дійств: "Гарно вдягнені, при костюмчиках, платтях... На кого не подивишся: мило оку глянути!". Вистава тривала щось біля чотирьох годин у дві частини з антрактом. А далі: "Те, що побачив на перерві... я думав, що потрапив на балет, а біля буфету виявилось, що в цирк... Стовпотворіння, шум, мало не всі гамузом дориваються до бармена, замовляють міцні напої, беруть канапки, які потім опиняються на костюмах, платтях. Чомусь мені найбільше запам'яталися шпроти, які у всіх випадали з тих бутербродів... І ось після такої перерви, у тих же нарядах, ті ж люди йшли на ту ж виставу... Другу частину я проспав, поки мене хтось не розбудив і не повідомив, що танцюристи своє вже відстрибали, а я пропустив найцікавіше".
