Друга світова війна. Українське село біля кордону з Польщею. Зайшли німецькі війська, разом із чим прийшла нова влада і новий порядок. У селі діє млин, який працює чітко по графіку: в одні дні для окупаційної влади, в інші для селян і потреб мельника. Звісно, що часу, аби змолоти для місцевих вділено менше. Приходить одна баба до мельника і щоразу зостається у своєму проханні обділеною. Вирішує пожалітися німцю, старшому в званні. Приходить до нього, а як мови чужої не знає, то маше руками, видає характерні звуки, зображуючи млин і своє прохання змолоти зерно. Звісно ж, німець нічого не розуміє і просить хоч когось, хто її розтлумачить. Єдиним хто виявився зі знанням німецької - мельник. Приходить до німця, вкотре вислуховує бабу, яка, експресивно жестикулюючи руками, нарікає на нього, працюючий млин, графік тощо, врешті розтлумачує так: "...Каже, що над нашим селом голосно літають ваші літаки, від яких у неї болить голова...". На що німець виносить коротке рішення: "Не пхатися у військові справи! 25 різок на дупу!!!"
Немає коментарів:
Дописати коментар