АХЛАМОН
У нього була світла ідея: зібрати з металобрухту різних запчастин мотоцикл і зробити турне по Білорусі. Втілив мрію в реальність. Своє творіння назвав "Ахламон".
СМАК ЩАСТЯ
Колега має підвищену кислотність у шлунку. Любить каву, а як наслідок: відчуває печію. Дієти, як такої немає, адже ніщо інше не справляє такий неприємний ефект. Нервує, коли в кишені не знаходить тамуючі пігулки.
Кажу: "Тоді не пий каву!"
Він: "Ні, такого не буде!"
Подумки: "От і маєш по колу: Кава - Смак... - Ліки - ...щастя!/?"
БЕЗПЕЧНА ВИСОТА
Питаю колегу:
- Як вчора пройшло "BHP" (з польської "безпека та гіґієна праці")? Знову, як і віддавна, знайомий нам лектор розповідав про "безпечну висоту"?
Іронія прозвучала миттєво:
- Що значить безпечна висота? Ось мій односельчанин вийшов погодувати пса, який від щастя почав бігати навколо нього, обмотав йому ноги, а той упав... ще й прямо головою об кілок, до якого був припнутий ланцюг... От і висота!
Тему доповнив спогадом про якогось Олега з Молдови, який стверджував: "Якщо людина вже перестала боятися висоти, значить їй там не місце: рано чи пізно з неї впаде!"
МАЛЮНОК КАВИ
Є певна категорія людей "Із малюнком випотої кави на вустах". Не облизуючи кутики вуст, вони виглядають дещо смішно - в залежності від діаметру чашки, з якої пили. Такі люди ще полюбляють під каву закурити, зберігаючи на вустах смак гіркоти і кислинки "антиоксиданту". Коли такі люди багато говорять, то виникає у кутиках уст пінка, яка осідає присохлістю, як та ж кава. В таких людях присутня якась внутрішня метушливість, тремтіння рук, що компенсують певним тамуванням лишніх рухів тіла, надаючи тому дивних рис призабутої інтелігенції.
ТРІО КУРД: "НЕ МІЙ ТРАНСПОРТ!"
Сів чоловік у свою машину: "А де моя дружина?" - адже, коли виходив, залишилась на нього чекати! - "Хтось вкрав? Тоді де ж сліди злочину?..". Озирається по сторонах, а в сусідньому ідентичному авто сидить його жінка і показує пальцем біля скроні. "Курде!"
Сів чоловік у свою машину. Пробує завести, але від мотора зеро емоцій! Інтуїція підказує, що з машиною є якийсь підстава. Розглядається по сторонах: на дзеркалі висять ароматичні кубики, підсунуте сидіння, дзеркала виставлені на іншу висоту... "Курде, не моє авто!"
Підходить чоловік до своєї машини. Вже дістав ключі. Дивиться до вікна, а там сидить незнайома жіночка у якої раптово вираз обличчя змінюється за його стрімкістю "дістати звідти нахабу, що вперлась у його машину"!.. "Курде... це ж не мій транспорт!"
СИЛА ВОЛІ
У чоловіка трусяться руки чи то від алкоголю чи хвороби Паркенсона. Але як спеціаліст-зварювальник стане і зробить усім на диво шов рівнюсіньким, "як під лінійочку". От що значить концентрація волі!
КОЛИ СЛОВЕСНО - НЕ ТАК ПЕРЕКОНЛИВО
Біля свого села односельчани окультурили кар'єр: позбирали сміття, дещо вивезли, дещо спалили. Навели лад на пляжі. Поставили таблички, аби приїжджі з навколишніх міст не смітили, прибирали за собою. Періодично з громади спеціально навідувались по двоє чоловіків, аби прослідкувати за дотриманням чистоти. Хоча все облаштували для того, щоб сміття збиралося в одному місці - поставили на ТПВ колодязьний круг - все одно помічали, як люди жбурляли пляшки в кущі, у водойму, залишали все, як їли, не поприбиравши за собою. Одного разу "представники громадського контролю" зустріли компанію, яка полишила на піску пляшки з випитого. Уже й рушили неохайники до виїзду. На тому їх і зупинили. Попросили разів із два поприбирати за собою. Не дійшло... якась пасажирка з цієї компанії відповіла на прохання нечемними словами: піти далеко звідси... Отже, вирішили проігнорувати! У відповідь пострілами з рушниці отримали пошкоджені колеса разом із дисками. Розголос про подію прокотився швидко. Сміття почали збирати як і належить: відповідно за вказаними табличками у визначених місцях, складати акуратно в пакети, навіть забирати з собою. "Це коли словесно - не так переконливо!"
КУЛЬТУРНА ПРИЧЕТНІСТЬ
Колега (українець) тривалий час у своєму житті працював перервами в росії. Було що й Білорусі та Казахстані. Коли зараз у Польщі згадує давні приклади в роботі, то формулює речення так, наче в його житті відсутня лінія культурного розмежування за національною ідентифікацією: "у нас в росії". Якщо трапляється так, що розповідає історію між поляками, вони на цю фразу аж сіпаються і перезираються між собою. Хоча знають, що хлопець з України, говорить українською, старається на польській, засуджує війну, але за цією однією словесною формою, стверджує, що культурне співіснування в минулому - не виліковне.
ГОЛОВНЕ - НЕ ПРОҐАВИТИ ПИВО...
Колега з дружиною приїхали в Польщу. Разом із житлом отримали від власника доступ до земельної ділянки. Вирішили посадити городину, як і на своїй земельній ділянці в Україні: кріп, огірки, помідори тощо. Доглядали, сапали, поливали... Як одного дня приходять, а замість зелені - голі патички. Мало не за одну ніч все з'їли равлики! Сумне видовище - сидять і дожовують... Обговорюють чоловіки цю подію, адже в Україні з таким не стикались. Один каже про якісь зелені кульки, які варто було купити, інший про сіль, третій про пиво в тазику. Й останній з "винахідництва" зауважує: головне - не проґавити згадане пиво з назбираними слимаками і винести геть подалі з городу. Адже, продовжує вже з власного досвіду: достатньо тижня, як не з'явитися на городі, усі равлики разом із пивом будуть смердіти так, що "гноївка буде, як булка з маслом!"
ЩОМІСЯЧНИЙ АБОНЕМЕНТ
Розповідає поляк свою життєву історію про те, як певний період працював у Німеччині. Про те, як і для будь-кого іншого незнання іноземної мови завжди обмежує вирішення багатьох питань. Але завжди є "але"! Якогось разу треба було йому вирішити справу в офісі німецької компанії, на яку працювали. Знав, що один "якби керівник" але зі статусом "простого працівника" вирішує усі справи на фірмі, беручи гроші зі своїх колег за своє знання німецької. Маючи якусь невелику справу, вирішив, що зможе розв'язати проблему "на бюро" самостійно. На своє здивування зустрів там польку, яка безпосередньо і займалась вирішенням усіх питань, дотичних до робітників, таких, як він. Коли прийшов до колег і розповів, що на офісі є людина, яка спілкується рідною мовою і допомагає вирішувати усі питання, адже це її робота. Несподівано для себе виявив більшу глибину ницости згаданого героя, що брав зі своїх колег гроші: він їх брав не спорадично, а регулярно, як щомісячний абонемент: вісім років по 15€ з кожного! Підсумовуючи приблизно так: "А тепер можете уявити, як хлопці йому відсипали "на горіхи"..."
ДВА СВІТИ
Колега вмикає в авто музику. Переважно грає російська. Час від часу співає Віктор Цой. Його творчість за останні роки мені нагадує закатованого та вбитого російськими військовими українського поета та прозаїка, учасника АТО Володимира Вакуленка-К., якого багато читав у ФБ, листувались щодо творчих проєктів. Деякі його твори публікував у часописі, який видавав. Так от, свого часу, ще до повномасштабної війни росії проти України, в українському музичному просторі постала дискусія: ми слухаємо російських виконавців, які нам подобаються, не зважаючи на окупаційну політику росії чи ні? Тоді Володимир зайняв жорстку позицію: назвав усіх російськомовних виконавців, яких любить, і ствердив, що більше їх ніколи не слухатиме, обґрунтувавши свій вибір. Володимир без сумніву вірив у щасливу Україну. Як і багато українців, свій вибір оплатив кров'ю!
"ЧИСТО ТАМ, ДЕ НЕ СМІТЯТЬ!"
Колега розповідає, як його дружина прибирала в одній польській хаті, в якій живе пес: "Стільки бруду ще ніколи не бачила!" Продовжили розмову за акуратність поляків. Прийшли висновку, що смітять не гірше і не краще за українців, просто за картинкою чистоти можна побачити і зрозуміти, що є служби, де одні належно контролюють, а інші належно прибирають. Звідти й можна почути одиничні виправдання нехлюйства: "А... поприбирають!" Найбільше це стосується колективного уживання столу, посуду, умивальника, душу... Звісно, можна й знайти дієві написи над унітазом, наприклад: "Будь, як ніндзя - не залишай по собі слідів!" Найбільше бісить колегу виняткові зауваження з боку якогось поляка, який акцентує на чистоплотності українців, вихоплюючи виняткові моменти з чужої праці. Користуємось спільною для сервісантів їдальнею. Одразу видно, як кожен миє за собою посуд. "Зверни увагу! - продовжує колега, - як керівництво залишає по собі брудний посуд, полишаючи в умивальнику! Простий робітник за собою миє, а за начальством робить прибиральниця. Для того треба мати виняткові критерії судження: "Чи не за це їй платять гроші?..".
У КОНТЕКСТІ ВІДСУТНОСТИ СТРАХУ
Розповідаю колезі, як цим літом після сильної зливи залило сусідів. Доповнює, як після тієї ж зливи, в іншому районі міста його дружина помагала прибирати наслідки такої повені вже не однієї хати. В контексті того пригадує, як у неї також був подібний інцидент, але вже більших масштабів на підприємстві, де працювала в охороні. Тоді рівень води піднявся на пів метра, зупинившись в кількох сантиметрах до підлоги сторожового будиночка. Далі згадує дитинство, як лазили з хлопцями по каналізаційних трубах з повний зріст людини. Пригадав, як вже дорослим, шукаючи де справити малу нужду, увійшов до тієї самої "забутої" труби: "Як ми взагалі могли там лазити: вода, бруд, можливі гази метану, як дитиною всього цього не розуміли?"... У контексті відсутности страху від незнання можливої небезпеки, згадав, як дітьми лазили по пісочному кар'єру, у якому був доволі крутий схил, і робили в ньому лази. "Якби ж той схил сповз, нас би там вже не знайшли!" І тут з усієї цієї історії спогадів нарешті з'являється найцікавіше: "Пораючись у тому піску, знайшли велику кістку - метрів три, яку так і не змогли відкопати. Під власною вагою вона обламалась на кілька кавалків. Дещо з уламків забрали ми з собою, адже чотири кілометра від кар'єра до дому ніхто нести таке велике не буде!". Тоді діти навіть і не знали, що це могла бути кістка якогось мамонта!.. а мо' динозавра?
"ХВАЛА ВАМ, ПРАЦЬОВИТІ ПОЛІЦІЯНТИ"
Поляк розповідає, що мав авто подібне до поліції. Якогось дня хтось на ньому написав: HWDP. Звісно, ця абревіатура тлумачиться доволі непристойно. Пристойний - звучить шановно: "Hwała wam, dzielni policjanci".
ПОБАЧИТИ ПАРИЖ...
Колега розповідає: поїхала знайома в Париж, все життя мріяла!!! Розчарувалась, побачивши усю "чарівність" відсутньої санітарії: бруд, сморід, невмовкаючі протести, розгардіяш, задзюрені вулички... Наприклад, відсутність біотуалетів, завбачливо зроблено для того, аби мітингарі їх не перекидали. Села та містечка навпаки - зачарували чистотою та охайністю. Зробила висновок: краще б туди - у той Париж - і не їхала!!! Тепер фраза: "От, що значить "Побачити Париж і померти!"" - набула зовсім іншого звучання.
СЕЗОН НА ПОСЛУГИ
Почув польське прислів'я, але не знайшов дослівний приклад в інтернеті: "Taki z ciebie starzec, jak marzec pokarze". Згадав, як колись давно спілкувався по роботі з працівником ритуальної столової. Виявляється, що в їхній праці також є сезони, зокрема з року в рік піком є початок весни - березень (marzec). Як зауважив співрозмовник, факторами ризику є критична зміна погодніх умов, авітаміноз, початок підвищеної активности. А за аналогією зі згаданим прислів'ям, можна уявити й таке, що саме в березні наша планета, обертаючись навколо Сонця, торкається воріт Раю. Отож, легко зістрибнути на омріяному пероні..
"РЕКЛАМА - РУШІЙ ПРОГРЕСУ"
Чоловік переповідає чужу історію, як злодії "вичистили" житло в багатоквартирному будинку. Хто найзаможніший? - несвідомо "злили" мешканці того ж дому. Злодії, розносячи рекламні буклетики до кожних дверей, прослідкували, хто і коли виходить із квартир, коли повертається. І все було максимально очевидним по відбору тих оголошень з ручок та шпарин вхідних дверей. Одного дня чоловік прийшов до під'їзду свого дому, на зустріч несли якість меблі. Мимохідь подумалось, що "фотелік", який виносять із ліфта, щось йому нагадує - навіть притримав двері... Коли піднявся на свій поверх і зайшов у квартиру, виявив, що його... обікрали. Збагнув, що той "фотелік" був останнім, що винесли з меблів... Миттю скочив до вікна. Крізь яке лише помітив білий кузов, який неквапом поїхав від їхнього дому... Які там номерні знаки з висоти пташиного лету?
M'ORKY
Letity tym čortam u peklo,
Ti duši varti - ni hroša.
Šče kozenȷa tako ne meklo,
Ščo vartuvalo b za jahnȷa!
НЕЙМОВІРНА ДИТЯЧА ПАМ'ЯТЬ
Пригадується історія, побачена давно по телевізії: син померлого режисера наново відтворив театральну виставу (якщо точно, мова навіть йшла про оперету) з усіма мізансценами, костюмами, рухами акторів, поставлену його батьком на сцені років з 20-30 тому. Хоча зберігся текст сценарію, сплило доволі часу, щоб старі актори могли детально все пам'ятати, а нові - щось знати, як то було раніше. Про таку виставу можна вже було й не згадувати! Але син режисера, що ходив із малечку разом із батьком на усі репетиції, завдяки дитячій пам'яті, запам'ятав її так, що актори-старожили самі дивувалися точності відтворення. Виявляється, що дитяча пам'ять приховує неймовірне! На плакаті "оновленої" старої вистави залишилось незмінне прізвище режисера але з ім'ям його сина.
"ЗАКОНІВ ФІЗИКИ НЕ ВИВЧАВ..."
Звертається до мене колега поляк: не забувай, що у нас на Великдень існує "поливаний понеділок"... (засторігає) і тієї ж миті згадує, як колись юнаками біля свого під'їзду поливали перехожих дівчат. Того дня це не сподобалось одному "чулю", який мешкав на восьмому поверсі і йому в "голову" прийшла "геніальна" ідея: він вирішив полити водою самих хлопців. А щоб це було ефективніше і вода долетіла до землі, набрав її у пакет і скинув... Звісно, всі знали, що в школі він толком не вчився, законів фізики не вивчав, асоціативне мислення явно було відсутнє... Отже, "стоїмо ми з долу, поливаємо дівчат і раптом чуємо якийсь "гуп"! Одразу й не зрозуміли, дивимось, а біля нас, в метрах трьох-п'яти у авта дах прогнувся прямо всередину салону, так, що "тапіцерки" повідлітали. Той дурень трапив у машину свого сусіда. Так, він вигнув дах тієї машини на місце, ногами - зсередини салона. Авто раритетне, сліди від каркасу так і лишилися примітними. Але, на хвилиночку: якби той пакет впав би комусь з нас на голову?.."
ЛЮБОВ ПРИХОДИТЬ НЕ ОДРАЗУ
Зварювальник років 50 з любов'ю і захопленням розповідає про свій досвід, згадує, як вчиився в ПТУ, в якому майстер з виробничого навчання сам не вмів варити і не міг навчити інших. Хоча з теорії відучився на відмінно, як висновок: з практики щоразу мав брак досвіду. Варив різні метали різними вітчизняними електродами, але не все вдавалося так, як хотів би: завжди виставляв для себе певну планку якости виконаних робіт. Коли бачив на різних будовах зварені шви, зроблені невідомими майстрами-"золоті руки" - подумки заздрив. Якогось разу йому принесли замовлення і оформили полишені по завершенню якоїсь будови японські електроди. Коли він їх спробував, підсумував: "Лише на третьому році професійного досвіду, саме із цими електродами, я відчув себе зварювальником!" - смачно мені описуючи, як лягав шов, як ніжно відшаровувалась скоринка нагару, а в моменті останньої "краплі" вона відпадала, наче тендітна стеблинка.
Називають поляки одного колегу "страйкарем". Коли не було звиклої роботи по 10 годин і робочих субот, а лише будні та всі по 8 годин, вирішили підняти питання про підвищення платні перед керівництвом. Організували "страйк". У свою ж чергу начальство не ухилилось від реакції і поставило питання на зборах із працівниками лаконічно:
- Що ви хочете?
У відповідь прозвучали різні думки, а найголовнішим виявилась:
- Більше годин! - від згаданого "страйкаря".
- Може хочете підвищення до зарплати?
(Це означає: менше працюєш, але більше заробляєш).
- Ні, хочемо більше праці!.. - в пориві словесної ейфорії настоював "персонаж".
Його колеги не на жарт "прозріли" від "підступних" намірів колеги.
P.S. Більшість поляків про те і мріють, аби менше працювати, а отримувати більшу зарплату. Дарма, що підвищення до заробітної плати не співмірне зі заробітками, які отримує працівник, маючи надгодини. Отже, мотиваційна система: "скільки заробив, стільки й маєш" - більш дієва для заангажованих у працю, аніж ув інтереси поза нею.
Січень - травень 2023 р.
